Вступна частина.

Шановні читачі, спортсмени, тренери і
всі вболівальники цього чудового виду спорту!

 Перед вами зовсім незвичайна книга.  Ніхто раніше не писав про спорт в такому багатоплановому контексті. Практична задача праці полягає у приверненні уваги, як можна  широкого кола любителів кікбоксингу.  Кікбоксинг новий вид спорту,  тому необхідно надати читачу значно більшої інформації необхідної для початкового етапу занять  кікбоксингом.  Як кажуть «піднятися на вершину дуже важко», адже далеко не кожний готовий повірити, що вершина є. Усі знають, що в легкій атлетиці  діє марафонська дистанція і що її можна побороти. Одначе не всі, даже серед спортсменів, як бачите, не спроможні цього зробити. Тому, що саме важко знайти в собі душевні сили прийняти рішення. Ця книга повністю присвячена  процесу формування думок про прийняття рішення.  Ви отримаєте уявлення  про те, що таке кікбоксинг. Які правила змагань по цьому виду спорту, що необхідно освоїти на шляху від новачка до майстра, які вимоги потрібно виконати,  щоб стати професіоналом. Одночасно ви дізнаєтесь, що думають  люди, які займаються кікбоксингом, яка духовна атмосфера в організації, що культивує даний вид спорту. Ви також познайомитесь з одним із варіантів відповіді на питання  «навіщо взагалі займатися спортом і в чому перевага відкриття в своєму житті спортивного виміряння.  Отже цей труд надає базові відомості про історію, правила, класифікаційні нормативи професійному вимірянні організаційній структурі кікбоксингу, сприянню людей, які розвивають даний вид спорту. Якщо у вас виникне бажання займатися кікбоксингом то чекаємо вас. Інформацію ви отримаєте за адресою: м.Київ, вул..Городецького, 10/1, тел..044-270-56-83 

e-mail  ukrkick@svitonline.com.

Частина перша.

1. Шлях становлення  кікбоксингу.

  Жан Клод Вандам, Білл Оулєс (суперфут), Доменік Валєра, Жан Франет, Чак Норіс були відомі тільки щасливим глядачам, які мали відео. Глядачі могли тільки дивуватися майстерності зірок професійного кікбоксингу. Але йшли роки,  часи змінюють людей, їх погляди, прагнення … і  кікбоксинг стрімко почав розвиватись в СРСР, Україні та державах СНД. Почнемо з назви «кік». На англійській мові це означає «удар ногою». Слово «кікбоксинг» в перекладі з англійської мови означає «бокс з ударами ногами». Із назви можна зрозуміти, що кікбоксинг представляє собою синтез техніки боксу з прийомами східних єдиноборств. Поєдинки кікбоксерів проводяться на рингу та спеціально підготовленому майданчику «татамі», в таких же боксерських рукавицях, в спеціальному захисному взутті. (Підрахунок «очків» удари в зони нанесення аналогічні, як і в боксі, карате, таеквондо, рукопашний бій та інші).  Для забезпечення безпеки, під час поєдинку, спортсмени забезпечуються захисним інвентарем для голови, тулуба, голені, ступні та іншими предметами захисту.  Кікбоксинг, як самостійна спортивна дисципліна виник в 70-х роки в США потім розповсюдився в Європi, як результат переосмислення канонів східних єдиноборств, таких як таеквон-до.

Хронологія становлення кікбоксингу.

  На початку 1974 року спортивні менеджери Майк Андерсон  із США і Георг Брюкнер із Західного Берліну вирішили задіяти  ряд проектів в області контактного карате. В травні 1974 року, в західному Берліні пройшов перший Європейський турнір з усіх  стилів карате та перша міжконтинентальна матчева зустріч «Європа - США». Було запрошено кращих спортсменів-єдиноборців для розвінчання американського контактного карате.  У турнірі прийняли участь 88 володарів чорного поясу. Європейським каратистам, в присутності вдови Брюса Лі, який виступав за контактний поєдинок з використанням захисних елементів, було більш ніж наглядно продемонстровано переосмислення догматів ортодоксального  карате. У вересні 1974 року в США, в спорткомплексі «Спорт Арена» в Лос-Анджелесі пройшла Першість Світу  з контактного карате. Змагання проводились в 4-х вагових категоріях.  Результати знову підтвердили перевагу американської школи. Переможцями Першості стали І.Дуенас (Мексика), Б.Оулєс,  Дж.Смітт і Джо Луїс (США). Через місяць була заснована Асоціація професійного карате (ПКА).

  У вересні 1975 році в Західному Берліні пройшов другий загальноєвропейський турнір з контактного карате, в якому прийняли участь уже 400 кваліфікованих бійців при тому, що вони були представниками таеквондо та кунфу. Після проведення турніру  був проведений перший в Європі матч професійних каратистів, за правилами повного контакту. Протягом восьми раундів Р.Гузман (мексиканець) і Г.Франкс (США) показали фул-контакт, як  професійний спорт. (А за кулісами пройшов тренувальний спаринг між «королем Європейського карате) Білла Оулєса з французом Домініком Валєра.

  В 1976 році в березні місяці, в Парижі, пройшов перший міжконтинентальний турнір «Європа – Південна Америка». За команду Нового світу виступили мексиканці Р.Гузман, І.Дуенас, американці  Б.Оулєс,  Г.Франкс, Дж.Смітт, француз Д.Валєра.  В команді «Старого світу», сформованої із переможців загальноєвропейського відбіркового турніру  прийняв участь майстер таеквондо кореєць Лан Гун Кім. Змагання показали високу майстерність європейських представників з контактного карате але отримати перемогу їм знову не вдалося. Тоді ж в Парижі почалися переговори  про відкриття міжнародної федерації. Так в лютому 1977 року  була заснована WAKO Всесвітня Асоціація. (ВАКО). Вона тоді мала назву Олл-стайл карате (всіх стилів). В напрямку ВАКО в 1977 році був організований перший чемпіонат Європи  з фул-контакту. У травні 1978 – проведено другий чемпіонат Європи, на якому спортсмени змагалися як в повному контакті так і в легкому контакті. В обох дисциплінах домінували бійці ФРН (Федеративна Республіка Німеччини), активно використовуючи в своїй підготовці методику боксу. У змаганнях за правилами повного контакту  друге місце посіла збірна Голландії, третє виборола Югославія. У змаганнях по легкому контакту «срібними призерами» стали голанці, бронзові нагороди отримала збірна Італії.  В цьому ж році, в листопаді місяці, в Західному Берліні, за участю 16 держав пройшов перший чемпіонат Світу  ВАКО з фул-контакту. В напруженій боротьбі, спортсменам США, вдалося здобути титул «найсильніших».

  В США, у вересні 1979 року, знову було проведено  чемпіонат світу, уже по двом дисциплінам: фул-контакт і семі-контакт. На цей раз золоті нагороди здобули спортсмени ФРН, срібні – команда Італії, бронзові команда США, яка в нелегкій боротьбі обійшла англійців та швейцарців і задовільнилася тільки третім місцем.  У змаганнях по семі-контакту, на вищу ступінь п’єдесталу пошани знову піднялись спортсмени ФРН. Друге місце зайняла збірна Італії, третє – Англія. І тільки п'яте – США. В 1981 році в місті Мілан (Італія) був проведений чемпіонат світу з семі-контакту. Перше місце в командному заліку завоювали спортсмени ФРН, друге – США, третє – Італія. Наступний чемпіонат світу (фул-контакт, семі-контакт) було проведено в Лондоні в 1983 році. В семі-контакті американці повернули собі золото (в командному заліку), випередивши італійців та англійців. Але в загальнокомандному заліку спортсмени ФРН вдало виступили в семі-контакті та отримали перемогу в фул-контакті, маючи перевагу всього в одне очко, відстояти перше загальнокомандне місце. В 1985 році пройшли одразу два чемпіонати світу – в Лондоні (Англія) та Будапешті (Угорщина).  В 1987 році пройшов чемпіонат світу в Мюнхені (Німеччина).

  У 80-х роках ХХ століття регулярно, за виключенням 82-83 років,  проходять чемпіонати Європи. Уважний читач неодмінно зверне увагу на той факт, що на початку 80-х років були перерви у змагальному процесі, а в 1985 було проведені два чемпіонати світу. Дійсно, на початку 80-х в ВАКО проходили складні процеси. З однієї сторони використання боксерських рукавиць і напрямок на змагальні результати, штовхали на запозичення техніки і методики тренувань з боксу. Також і проведення в ході процесу професіоналізації карате великої кількості прозових турнірів по універсальним контактним правилам, в яких могли приймати учать представники будь-якого виду єдиноборств (бокс, карате,таеквондо, кунфу, вільної боротьби, дзюдо тощо), продемонструвало явну перевагу боксерської техніки рук над виробленими в східних єдиноборствах ударів руками і провело до розуміння того положення, що для змагань в режимі фул-контакту оптимальне сполучення боксерських ударів руками з ударами ногами з таеквондо і карате.

  Уже в кінці 70-х років ХХ століття було визнано, що в рамках ВАКО  виступають висококваліфіковані спортсмени. А також поширилася думка, що це не просто карате чи бойове мистецтво, а спорт. Різниця в термінах (фул-олл-раунд-карате тощо) викликали складність. Представники класичного карате не могли не доводити чужерідність євро-американських контактних стилів в традиційному карате., і представники «нової» хвилі постійно залишалися в положенні єретиків. Широкого використання техніки і методики боксу визначено, так би мовити, і шлях формального розмежування з карате, підказали нову назву для нової дисципліни - кікбоксинг.

  На початку 80-х років ХХ століття ВАКО було перейменовано на Всесвітню організацію любительського кікбоксингу, таким чином скорочена назва організації не змінилася. А чемпіонат Європи в 1984 році (м. Граце, Відень) став першим чемпіонатом Європи з кікбоксингу. Позитивні процеси проходили і в області удосконалення правил поєдинків. Була виключена травматична дисципліна лоу-кік (удари ногами по ногам), розроблені правила обмеженого і легкого контакту, введені захисні шоломи для захисту від ударів у голову, покращена якість захисного спорядження в цілому. До речі,  фірма «TOP TEN», поставщик спорядження для кікбоксингу, стала в останні роки поставляти спортивний інвентар і АІБА (міжнародна боксерська Асоціація), і Європейському Союзу таеквондо, і на Олімпійські ігри (1972 р.) На розвиток кікбоксингу негативно впливав той факт, що його становлення було тісно пов’язане з процесом професіоналізації карате. Комерціоналізація кікбоксингу, обумовлена  жорсткою конкуренцією боротьби привели до організаційно роздроблення нового виду спорту. На професійному рівні антиподом ПКА виступила Всесвітня Асоціація карате (WKA), на рівні любительського спорту 1984-85 рр. виникли дві ВАКО цим роз’яснюється проведення паралельних чемпіонатів Європи та світу в цей період. На щастя, негативні наслідки такого розвитку подій були швидко виявлені і до 1987 року вдалося добитися об’єднання кікбоксингу на новій основі, в рамках оновленої ВАКО – Всесвітня асоціація кікбоксерських організацій. В даний час ВАКО нараховує понад 90 держав, понад 90 національних федерацій, розвиває кікбоксинг на всіх п’яти континентах і ставить перед собою завдання на включення кікбоксингу в програму Олімпійських ігор. Популярність кікбоксингу у світі стрімко росте, та це й не дивно, адже інші види східних єдиноборств не мають такої розвинутої системи охорони здоров’я спорстменiв і різних режимів активності від фул-контакту, лайт-контакту, лоу-кік, К-1, семі-контакту до аерокікбоксингу та музичних композицій. Не має сумніву в тім, що своє місце рівноправного члена сім’ї спортивних єдиноборств в олімпійському русі кікбоксинг займе уже скоро.  Так на Генеральній Асамблеї міжнародної спортивної федерації ГАІСФ 7 квітня 2006 року (м. Сеул, Корея) ВАКО було прийнята до організації ГАІСФ.

Сьогодення

  Відновлена ВАКО вивела світовий кікбоксинг на якісно новий рівень. Так в програму чемпіонату світу (1987 рік) було вперше включено змагання з музичних композицій під супроводом музики. В жорсткому стилі чемпіоном світу став канадець Жан Франет. Друге місце посів Дон Чунг (США). Чемпіон світу з семі-контакту (1983) і мабуть найкращий спортсмен з семі-контакту у світі (вагова категорія 69 кг), бронзовий призер чемпіонатів 1981, 1985 років у м’якому стилі і в композиціях зі зброєю. Золоті нагороди виборов американець японського походження К.-Харадеяші. До речі, саме в Мюнхені (Німеччина) спортсмени США взяли реванш в традиційному поєдинку зі збірною ФРН, посівши перше місце в загальнокомандному заліку.  Американці вибороли командний залік у змаганнях з фул-контакту у збірної ФРН з перевагою в одне очко, поступившись їм у змаганнях з семі-контакту також в одне очко. Завдяки своїм сольникам, які принесли в залік дві золоті та одну срібну нагороди, вирішили давню суперечку на свою користь. Третє місце у командному заліку посіли канадці, які спеціалізуються на семі-контакті. В 1988 році в програму організаційних міжнародних змагань з кікбоксингу, які проводяться в рамках ВАКО, вперше було включено таку дисципліну, як лайт-контакт, що стало головним відкриттям року у світовому кікбоксингу. Чемпіонат Європи з семі-контакту, лайт-контакту пройшов в Італії, а з фул-контакту і музичних композицій – в Югославії. У лайт-контакті домінували спортсмени ФРН (Федеративна республіка Німеччини), за ними в групі лідерів були збірні Англії, Італії, Угорщини. У зв’язку з перенесенням першопочаткового наміченого на листопад 1989 року чемпіонату світу із США  в Італію чергова світова Першість пройшла в січні 1990 року у Венеції. У змаганнях 7 чемпіонату світу прийняли участь 28 команд з яких 21 повернулася додому з медалями, в тому числі 10 – вищої якості, що вже саме за себе говорить про напружену боротьбу і про високу ступінь інтернаціоналізації кікбоксингу. Перше місце за кількістю очок розділили збірні США і Італії (хоча щодо золотих нагород лідерами були американці 6:4, друге місце у збірної Угорщини, третіми стали спортсмени ФРН.

  До 1993 року в любительському кікбоксингу не дозволялося проведення поєдинків з фул-контакту, а також за правилами дозволених ударів по ногам (лоу-кік) вище голені.

  Програма змагань 7 чемпіонату Світу включала для чоловіків семі-, лайт- (легкі удари руками та ногами), фул-контакт та музичні композиції («жорсткий», «м’який» стиль зі зброєю та без зброї). Для жінок – семі-, лайт-контакт, а також показовий турнір з музичних композицій. За результатами було прийняте рішення про включення жіночих змагань з музичних композицій у програму світових і континентальних першостей. Якщо вести мову про жіночий кікбоксинг, то подібний до чемпіонату світу 1985 року, коли в Лондоні  були проведені змагання з семі-контакту сере жінок у 4 вагових категоріях (-50 кг, -55 кг, -60 кг, +60 кг), а у Будапешті у 2 вагових категоріях (-60 і +60 кг). Після  чемпіонатів світу в Мюнхені змагання з семі-контакту серед жінок проходять в 4 вищеназваних вагових категоріях. На останньому чемпіонаті Світу в 1985 році для жінок була відкрита дисципліна «лайт-контакт» (у таких самих вагових категоріях, як і семі-контакт). Виявилося, що лайт-контакт у жіночому виконанні є менш естетичний, чим семі-контакт і музичні композиції. І тому навряд чи зможе зрівнятися з лайт-контактом серед чоловіків.

16-18 листопада 1990 року в Мадрид (Іспанія) і пройшов черговий 9-й чемпіонат Європи, який, на мою думку, буде мати особливе значення в історії кікбоксингу. З цієї короткої хроніки читач поки що не зробив висновок про те, що стало головною подією 1989 року в області кікбоксингу.

Настав час назвати цю подію. 1 вересня 1989 року в спорткомплексі «Електронмаш» в Києві засновницька конференція Всесоюзної ради кікбоксингу (ВРК), піднявся на ноги радянський кікбоксинг. Уже перші його кроки на міжнародній арені – участь збірної ВРК у відкритому чемпіонату Угорщини (жовтень 1989 р.) з фул-контакту, де наші спортсмени здобули 1 золоту, 2 срібні і 3 бронзові нагороди. Поява радянських бійців на арені світового кікбоксингу повела за собою також масштабні зміни у цьому виді спорту, як у свій час у настільному тенісі вихід на світову арену японських і китайських гравців. І справа тут не стільки в майстерності піонерів радянського кікбоксингу протягом 90-х років ХХ століття, викликавши увагу на міжнародних змаганнях Угорщини, Швеції, Швейцарії, Ліхтенштейні, Англії, США, Канади, а й у колосальному потенціалі, який мав кікбоксинг у радянському спорті.  І хоча Держкомспорт СРСР не фінансував підготовку збірної СРСР  до чемпіонату Європи 1990 року, першому чемпіонату, який пройшов за участю радянських спортсменів. Наші бійці гідно виступили в Мадриді (Іспанія), виборовши 2 золоті медалі (кияни - Олексій Нечаєв (у ваговій категорії -57 кг), Віктор Аксютін (у ваговій категорії -60 кг) і здобувши чемпіонські титули. Срібну медаль здобув у розділі лайт-контакт Олександр Іванов (Якутія), 2 бронзові медалі та перше командне місце.

Мені довелося проводжати на Київському вокзалі наших учнів Олексія і Віктора до Москви, звідки потім збірна вилетіла до Мадриду. Було трохи сумно, адже учень і тренер – одне ціле. Для мене на той час не знайшлося грошей на відрядження. Зате потім радісно було зустрічати спортсменів. Олексій Нечаєв і Віктор Аксютін єдині з команди здобули золоті медалі європейського чемпіонату. Тільки тоді я повірив у силу радянського кікбоксингу.

На 8 чемпіонаті світу з кікбоксингу, першому для збірної СРСР, Олександр Іванов із Якутії піднявся на найвищий щабель у розділі  лайт-контакт. Це сталося у Лондоні 13 жовтня 1991 року. А кілька тижнів пізніше на чемпіонаті Світу в Парижі збірна СРСР здобула 4 золоті і 4 бронзові нагороди, виборовши перше командне місце. Першими на цих змаганнях стали кияни Олексій Нечаєв (57 кг), Віктор Дорошенко (81 кг), Віталій Кличко (+91 кг) та латвієць Сергій Лобаков (75 кг, м. Рига).  Головним тренером збірної СРСР на цих змаганнях був Андрій Чистов, головою Всесоюзної ради кікбоксингу - Олег Зіборов, старшим тренером – Іван Перець, Павло Орел – рефері, лікарем – Володимир Лєсков, ведучий програми чемпіонату – Володимир Мелянський.

Ми вже ознайомили читача з розвитком кікбоксингу у світі та частково з участю радянських кікбоксерів, тренерів, суддів у становленні цього прекрасного, мужнього виду спорту. Вже пройдений етап, коли ми писали про історію зародження кікбоксингу. Тепер ми робимо його майбутнє.

Розвиток кікбоксингу в СРСР

Люди, завдяки яким прижився та вижив кікбоксинг, не згадати їх було б зовсім не коректно.

• Олег Зіборов (Москва) – голова Всеєвразійської федерації кікбоксингу (ВФК)
• Андрій Чистов (Київ) – заступник голови ВФК, головний тренер СРСР, СНД з кікбоксингу, голова професійної колегії ВФК;
• Павло Орел – голова колегії суддів СРСР, старший тренер збірної СРСР;
• Володимир Черкашин (Мінськ, Білорусія)– віце-президент Всеєвразійської федерації кікбоксингу (ВФК), тренер збірної СРСР
• Юрій Романов – віце-президент ВФК, другий президент федерації кікбоксингу Росії (м.Челябінськ);
• Іван Перець (Мінськ) – старший тренер збірної СРСР;
• Вадим Клещов (Москва) – віце-президент ВФК, кандидат психологічних наук;
• Олег Сидорчук (Рига) – член президії ВФК;
• Олександр Шостак – член президії ВФК, майстер спорту з боксу, чемпіон СРСР, суддя міжнародної категорії;
• Юрій Ступеньков (Москва) – фіналіст першого чемпіонату СРСР, президент  професійної ліги «КІТЕК»;
• Анатолій Богданов (Єкатеринбург) – перший президент Всеросійської федерації кікбоксингу;
• Михайло Сидоров – член президії ВФК;
• Олександр Андрієвський (Мінськ) – член президії ВФК;
• Євген Котельников (Мінськ) – заступник голови колегії суддів СРСР, президент Білоруської федерації кікбоксингу;
• Сабиржан Махметов (Алма-Ата) – член президії ВФК, президент федерації Казахстану;
• Володимир Максимов (Подольськ) – віце-президент ВФК
• Олександр Михайлов (Якутськ) - заступник голови колегії суддів СРСР
• Степан Лендьєл (Ужгород) – член президії ВФК;
• Юрій Кукушкін (Новокузнецьк, Кемеровська область)
• Володимир Лєсков (Київ) – головний лікар збірної СРСР;
• Володимир Мелянський (Севастополь) – диктор радіо і телебачення, шоумен, суддя міжнародної категорії, майстер спорту з боксу;
• Костянтин Новіков (Москва) – президент Московської федерації кікбоксингу, капітан першого рангу, прекрасний рефері з кікбоксингу.

Розвиток кікбоксингу в СРСР, СНД та Україні

  Кікбоксинг в Радянському Союзі розпочав свій розвиток в 1987 році. На той час існували такі розділи, як фул-контакт, семі-контакт, лайт-контакт та музичні композиції. На даний час доповнені і успішно розвиваються такі розділи, як К-1, лоу-кік, аерокікбоксинг (спортивна аеробіка з елементами кікбоксингу), але в цій програмі забороняється робити такі гімнастичні вправи, як «сальто», «фляки» тощо. В аерокікбоксингу може бути як одиночний виступ, так і командний (склад команди не менше 3-х осіб). Цей вид кікбоксингу включає в себе також виступи зі степом особисто і командні. Беруть участь як чоловіки, так і жінки (команда може включати як чоловіків так і жінок).

  У вересні 1989 року була зареєстрована Всесоюзна Рада кікбоксингу (ВРК). Це перша громадська організація, мета якої була розвиток та популяризація кікбоксингу в СРСР. Офіційно ж кікбоксинг був признаний Держкомспортом СРСР у 1990 році. В той же час Держкомспорт СРСР доручив громадській організації «Всеєвразійська федерація кікбоксингу» (ВФК)  розвивати цей вид спорту та представляти Радянський Союз в різних міжнародних організаціях кікбоксингу, організовувати змагання як на території СРСР, так і за кордоном. Вже в 1990 році ВФК стала членом всіх 8 міжнародних організацій кікбоксингу. В тому ж році ВФК провела перший в Україні чемпіонат СРСР (розділи: семі-контакт і лайт-контакт). Промоутером був Степан Лендьєл (м. Ужгород). Фул-контакт та музичні композиції провів Едуард Михайлов у Вінниці. Отже, першим відкривачем кікбоксингу на рівні СРСР стала Україна. Проведено ряд міжнародних матчевих зустрічей за кордоном та на території СРСР, а також збірна СРСР, про що говорилось вище, прийняла участь в 9  чемпіонаті Європи в Мадриді (Іспанія), де посіла 1 командне місце.

В 1991 році, в період розпаду СРСР збірна СРСР останній раз прийняла участь в чемпіонаті світу в Парижі (Франція) (Здобутки цього чемпіонату дивись вище.)

В Україні на заваді розвитку кікбоксингу стояло багато перешкод, особливо з боку боксерів, які вважали цей вид спорту небажаним сусідом. На їх думку, бокс через кікбоксинг втратить симпатії глядачів.

Сам я не дуже вірив у кікбоксинг, коли Андрій Чистов запропонував мені розвивати цей вид спорту. Спочатку я не погодився, тому що багато років розвивав бокс, і на той час  мав непогані досягнення у цьому виді спорту. Я працював старшим тренером у спортивному клубі «Бойові рукавички» в центрі Києва, а також студентській спортивній організації ДСО «Буревісник». Робота у вищезгаданих організаціях стала для мене відмінною боксерською школою, і я знав, як виховувати хороших бійців, адже уже пройшов школу майстерності з боксу у таких майстрів як Борис Гройсман, Володимир Воронков, Юрій Богатирьов, Станіслав Гірич, Анатолій Давиденко, Валерій Богуславський, Володимир Марченко, Фелікс Циркель, Віталій Бендаловський. Завдяки ним я виріс як тренер. До пропозиції Андрія Чистова я віднісся з порозумінням, попрохав його надати мені час поміркувати, розібратися, так  як знав, що це викличе негативну реакцію в когорті боксерів. Рівно через тиждень я дав Андрію Чистову позитивну відповідь - розвивати  кікбоксинг, добре подумавши вирішив, що роки йдуть, а перешкоди в боксі мені надає федерація з боксу, не дивлячись на те, що в боксі, я здійснився як тренер. Так моїх вихованців не брали в національну збірну команду з боксу, навіть якщо вони вигравали у своїх опонентів за довго до фінальних поєдинків.

Одним словом, було штучне гальмування мого росту, як тренера. Це було зрозуміло але я боровся до кінця. Кікбоксинг в 1987 році для мене був, як для першокласника перший день у початковій школі. Без підготовки, обмірковуючи питання, а куди потім, коли цей вид спорту не «приживеться» в державі? А дороги в бокс вже не має. Але ризик виправдався. Сумісно з А.Чистовим та іншими однодумцями ми провели велику кількість змагань, як в Союзі, СНД і Україні, приймаючи участь у міжнародних змаганнях. Киянин Юлій Козаков даже кинув виклик легенді світового кікбоксингу Дону Вілсону «Дракону». Поєдинок завершився перемогою Дона Вілсона. Ю.Козаков, в тяжкому поєдинку поступився  всього по очкам. На матчі в Лас-Вегасі, де Почесним гостем був  іменитий техаський рейнджер, чемпіон з карате Чак Норіс, любимець киян Олексій Нечаєв зустрівся в поєдинку з суперзіркою кікбоксингу, чемпіоном світу з боксу, супер  профі (версія IBF) Троєм Дорсі.

  Свій перший титул чемпіона світу серед професіоналів  з кікбоксингу  завойовує Віталій Кличко. Український спортсмен у важкій вазі, в 12-ти раундовому поєдинку перемагає чемпіона США Бреда Хевтона., одного із легендарних чемпіонів світу.  Чемпіоном США серед «профі» став Володимир Попов із Маріуполя. В останньому раунді отримав ушкодження і потерпів поразку Віктор Варгоцький (вагова категорія  63,5 кг) в поєдинку чемпіоном США.

  В 1993 році збірна України вперше виступила на чемпіонаті світу під прапором України в двох міжнародних версіях IAKSA і WAKO.26-28 серпня за версією IAKSA (м.Оденце, Данія), в розділах: фул-контакт, лайт-контакт, семі-контакт, збірна України здобула 3 золоті (харків'яни: С.Юрков, І.Вовчаншин, А.Прилуцький) 4 срібні (харків'яни: Ю.Іванов, О.Бассарт, сумчани В.Тимофєєв, Г.Науменко) і 1 бронзову нагороду здобула  киянка О.Варгоцька в розділі фул-контакт. Збірна України посіла перше командне місце.

  26-28 листопада того ж року в м.Будапешті (Угорщина) відбувся чемпіонат світу за версією WAKO, в розділах: фул-контакт і лоукік, на якому збірна України здобула 2 золоті (киянин В.Аксютин), (харків’янин Ю.Федун), 2 срібні (донеччанин О.Зінов’єв, і сумчанин В.Тимофєєв) та 10 бронзових нагород (кияни: А.Осірний, В.Хоруженко, В.Шумак, Є.Кутибаєв, О.Твердохліб, О.Варгоцька, В.Матківський, О.Приходько  сумчанин Г.Науменко). Збірна України посіла перше командне місце.

  21-23 жовтня 1994 року,  на чемпіонаті Європи (м.Гельсинки, Фінляндія) українські спортсмени вибороли 2 золоті (донеччанин О.Зінов’єв, і сумчанин В.Тимофєєв)і 5 бронзових нагород (полтавчанин - А.Осірний, дніпропетровці - А.Гарбуз і Е.Назарова, киянин - В.Хоруженко, миколаївець - Д.Драговцев). Продуктивно попрацювали тренери О.Чмутов (Донецьк), М.Хаджіогло (Миколаїв), О.Середницький (Полтавська область), В.Акімов (Дніпропетровськ).Мені довелося бути Головним суддею цього чемпіонату.

  В тому ж році, на засіданні Директорату WAKO, було прийнято членом директорату WAKO П.Орлата надано йому право бути представником WAKOв Україні.

  Самою вагомою подією для кікбоксингу в  Україні та в СНД  стало проведення в 1995 році в м.Києві 10-го чемпіонату світу WAKO (промоутери змагання А.Чистов і П.Орел). Чемпіонат світу закінчився тріумфом колишньої Радянської школи кікбоксингу.  Чемпіонами світу  стали І.Макаров (Казахстан), О.Зінов’єв (Україна), О.Якимов (Росія), І.Юсупов (Узбекистан), В.Пушкарьов (Киргизстан), В.Жевакін (Росія), Віталій Кличко (Україна), І.Нікітін (Білорусія), Є.Бокаєв (Узбекистан), В.Денисов (Вірменія), В.Магомедов (Росія), Д.Тагієв (Азербайджан), Є.Ібраєв (Киргизстан), В.Воронов (Узбекистан), О.Твердохліб (Київ, Україна).

В черговий раз ставши чемпіоном світу, Віталій Кличко вирішує  назавжди покинути кікбоксинг і перейти в боксерський світ.

В 1996 році в м.Білград (Югославія) пройшов чемпіонат Європи, на якому національна збірна України здобула 2 золоті медалі (І.Пилипенко-Запоріжжя і І.Шевель – Суми), 4 срібні  нагороди (О.Куценко –Суми, К.Швець –Київ, О.Івасіва – Запоріжжя, О.Цвєтков – Миколаїв) та 4 бронзові нагороди. І знову наша збірна команда України стала лідером, посівши перше командне місце.

  Друге командне місце збірна команда України посіла на молодіжній першості світу, яка проходила 12-16 вересня 1997 року, м.Москва, Росія. Здобуток: 8 золотих, 9 срібних і 9 бронзових медалей. На чемпіонаті світу, що проводився в два етапи 17-19 жовтня в м.Дубровник, Хорватія і в цьому ж році 26-30 листопада  м.Гданськ, Польща де наші спортсмени вибороли 4 золоті медалі: Костянтин Швець, Ігор Шевель, Ігор Пилипенко, Віктор Сидоренко, 6 срібних: Дмитро Панфілов, Аліна Шатерникова, Вікторія Руденко, Ігор Павленко, В’ячеслав Шанько, Олександр Суховій і 6 бронзових медалі: Юрій Бондаренко, Дмитро Юрко, Олексій,Куценко, Дмитро Костенко, Оксана,  Івасєва, Денис Балдін.

В  1998 році Україні було надане право проведення Чемпіонату Європи з кікбоксингу. Столиця України прийняла гостей Європейського чемпіонату, які прибули із 34  країн Європи. Наша збірна виборола 4 золоті, 6 срібних і 5 бронзових нагород.

В програму чемпіонату Європи вперше було включено тайський бокс. На чемпіонаті Європи лідерами в тайському боксі стали спортсмени Білорусії (президент Є.Котельников) і спортсмени України (віце-президент В.Ричко) (президент Г.Труханов, м.Одеса)

 Тяжким, але успішним був для українських кікбоксерів 1999 рік. В м. Лісабоні (Португалія) відбувся молодіжний чемпіонат світу серед юніорів.

  В чемпіонаті світу серед юніорів було дозволено приймати участь двома складами команд. Молодь України також не підвела старших кікбоксерів: 13 раз лунав гімн України. Всього українські кікбоксери здобули 13 золотих, 10 срібних і 14 бронзових нагород. Велика заслуга в успішному виступі збірної команди України мера міста Києва Олександра Омельченко, який на той час був Почесним президентом федерації кікбоксингу м.Києва та Володимира Ялового, який є віце президентом федерації кікбоксингу України. Завдяки їм було профінансоване  відрядження збірної команди України для участі в престижному, вищезгаданому заході серед молоді. Володимир Яловий і надалі є Почесним   віце-президентом НФКУ «ВАКО»

Результати

національної збірної молодіжної команди України
у ІІ чемпіонаті світу серед молоді. Всі розділи кікбоксингу.
м. Лісабон  Португалія  14-20 вересня 1999 року
.КІКБОКСИНГ.  .ТАЙЛАНДСЬКИЙ БОКС.

28  країн  і 320  учасників.  Україна посіла ІІ командне місце

Золото:  Дівчата 

В тому ж році успіху досягли і на Інтерконтинентальному чемпіонаті за версією ISKA, який пройшов в м.Сідней, Австралія 24-26 вересня 1999 року. У змаганнях прийняло участь понад 1000 спортсменів, у 5-ти розділах кікбоксингу. Від України були учасниками 2 кікбоксера із м.Києва: Ольга Павленко (розділ фул-контакт, вагова категорія 52 кг) і Олександр Філоненко (розділ лоу-кік, вагова категорія 63,5 кг). Вони стали чемпіонами світу за версією ISKA.

22-28 листопада 1999 року національна збірна приймає участь в чемпіонаті світу серед дорослих, який проходить в м.Каорлє, Італія. 4-ри золоті нагороди принесли спортсмени: Оксана Івасіва і Вікторія Руденко із м.Запоріжжя, Олександр Філоненко із м.Києва і Ігор Шевель із м.Суми. Срібну нагороду отримав Ігор Павленко із м.Миколаєва і 3-ри бронзові – Артем Кашкурцев із м.Херсон, Тетяна Мимрикова із м.Нікополь (Дніпропетровська область) та Катерина Власова із м.Керч (АРК).

В даний час кікбоксинг розвивається в 25-ти областях України, м.м.Києві і Севастополі. Тільки в м.Києві відкрито та функціонує 20 спортивних клубів з кікбоксингу.  В Україні займається кікбоксингом понад 80 тисяч спортсменів. Відкрито ряд ДЮСШ, СДЮСШОР та відділень з кікбоксингу при ШВМС. Федерація кікбоксингу України веде напрямок до признання кікбоксингу Олімпійським видом спорту. Ведеться  велика  робота  по  відродженню  клубів  за місцем проживання, а також займається виховною роботою серед молоді, спортивну роботу у правоохоронних структурах. Починаючи з 1998 по 2001 роки було проведено 4-ри чемпіонати серед працівників правоохоронних органів Податкової міліції.

В 2000 році, в м.Феодосія (АРК) успішно виступила збірна  команда України  на першості серед юніорів (м.Феодосія, АРК) та  на чемпіонаті Європи.

  Тільки в 2001 році національна збірна команда  здобула 108 золотих,  88 срібних і 106 бронзових нагород в міжнародних змаганнях різного рівня.

  З 1995 року федерація кікбоксингу України має статус «національна», який вона підтверджує щорічно успішними досягненнями своїх спортсменів.  Було немало подолано перешкод з боку конкуруючих організацій.  В федерації виросли такі відомі неодноразові чемпіони світу і Європи, як Доктор педагогічних наук, Герой України Віталій Кличко, чемпіон Радянського Союзу, чемпіон світу та Європи, Заслужений майстер спорту України, Заслужений тренер України з кікбоксингу Олексій Нечаєв, (деякі із них стали Заслуженими тренерами України), Ігор Гречиха, Саїд Детхаджиєв, Віктор Дорошенко, Олег Зінов’єв, Вячеслав Тимофієв, Ігор Шевель, Володимир Паньшин, Ігор Павленко, Руслан Батрудтінов, Олександр Іванов, Денис Сімкін, Оксана Варгоцька, Лариса Березенко, Ольга Павленко, Вікторія Руденко, Олександр Козачекнко, Ігор Пилипенко, Костянтин Швець, Максим Глубоченко, Дмитро Кірпань, Аліна Шатерникова, Оксана Івасіва, Микола Коренєв, Катерина Шапар, Сергій Черкаський, Ігор Приходько, Надія Хаєнок, Дарія Данаусова та багато інших високо досвідчених бійців, завдяки, яким неодноразово лунав і лунає гімн України на міжнародних аренах, які своєю працездатністю підняли рівень розвитку  кікбоксингу в Україні на високі позиції. 

  Необхідно згадати і фахівців, які виховали вищезгаданих спортсменів-кікбоксерів. Один із таких Сергій Бєлих (м.Донецьк). Він виріс  в федерації, як фахівець високого класу, став Заслуженим тренером України, Кандидатом Педагогічних наук, а також Заслуженим працівником України з фізичної культури і спорту. Заслуженими працівниками України з фізичної культури і спорту стали Олексій Чмутов (м.Донецьк) і Анатолій Перцев (м.Ужгород)

Федерацією підготовлено понад 360 Майстрів спорту України, 61 Майстер спорту України міжнародного  класу, 23  Заслужених  майстрів спорту України, 48 Заслужених тренерів  України  з  кікбоксингу,  35 суддів  Міжнародної категорії, 19 суддів Національної категорії.

  Перші Європейські ігри пройшли в 2008 році в м.Києві, де збірна України посіла перше командне місце.

  У 2010 році в м.Пекіні (Китай) буде проведено Перші Всесвітні ігри з єдиноборств, в які входить і кікбоксинг. Для участі у Перших  Всесвітніх іграх українські спортсмени-кікбоксери: Катерина Соловей (семі-контакт, 55 кг, М.Івано-Франківськ),  Костянтин Деморецький (фул-контакт, 63,5 кг, м.Дніпропетровськ), Микола Лслбський (фул-контакт, 71 кг, м.Хмельницький), Ігор Приходько (фул-контакт, 81 кг, м.Черкаси) здобули 4-ри ліцензії на чемпіонаті світу, який відбувся в 2009 році, м.Ліньяно Саббіадоро (Італія).